| Мiнiстерство освiти і науки України

Загальнi вiдомостi про загальну середню освiту в Українi

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2000 року N 1717 у 2001 році розпочався поступовий перехід загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання, який передбачає розвантаження учнів протягом кожного навчального року, створення умов для зміцнення здоров'я школярів; оновлення змісту освіти; перехід на компетентісний підхід до організації навчального процесу.

Державна політика. У напрямі формування мережі загальноосвітніх закладів держава гарантує конституційне право для кожного громадянина на доступність і безоплатність здобуття повної загальної середньої освіти.

Принципи. Мережа загальноосвітніх навчальних закладів формується за такими принципами:

Стратегія. Спрямована на забезпечення умов функціонування і розвитку загальної середньої освіти, оптимізацію мережі загальноосвітніх навчальних закладів для забезпечення права громадян України на повну загальну середню освіту та максимального задоволення їх освітніх та культурних потреб.

Стратегія розвитку мережі інтернатних навчальних закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, як складової мережі загальноосвітніх навчальних закладів, полягає у реформуванні діючих навчальних закладів відповідно до заходів "Державної цільової соціальної програми реформування системи закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2007 року N 1242 , шляхом створення умов виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, наближених до сімейних. Метою даної програми є створення у період до 2017 року умов для реалізації державних гарантій і конституційних прав дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Структура. Мережа загальноосвітніх навчальних закладів формується з урахуванням демографічної, етнічної та соціально-економічної ситуації за освітніми рівнями (початкова, базова, повна загальна середня освіта), які забезпечується закладом.

Відповідно до освітнього рівня функціонують загальноосвітні навчальні заклади І ступеня (початкова школа); II ступеня (основна школа); III ступеня (старша школа). Загальноосвітні навчальні заклади всіх трьох ступенів можуть функціонувати інтегровано або самостійно.

Складовими структури мережі є такі типи загальноосвітніх навчальних закладів:

Складовими мережі також є позашкільні навчальні заклади, міжшкільні навчально-виробничі комбінати, професійно-технічні навчальні заклади, вищі навчальні заклади І - II рівнів акредитації, які забезпечують здобуття повної загальної середньої освіти.
Створено умови та механізм реалізації неперервності освіти. Загальноосвітні навчальні заклади інтегруються через навчально-виховні комплекси з вищою освітою (зовнішня інтеграція) та через навчально-виховні об'єднання з дошкільними й позашкільними навчальними закладами (внутрішня інтеграція).

За роки незалежності мережа загальноосвітніх навчальних закладів під впливом складних соціально-економічних тенденцій розвитку держави зазнавала змін у просторі, часі та структурі. Несприятлива демографічна ситуація та певні соціально-економічні чинниками призвели до скорочення контингенту учнів та зменшення кількості загальноосвітніх навчальних закладів, особливо шкіл І та І -II ступенів у сільській місцевості.

Створено сектор загальноосвітніх навчальних закладів приватної форми власності, навчально-виховні комплекси та об'єднання. Поступово зростає кількість шкіл І - II та І - III ступенів, в тому числі й за рахунок шкіл І ступеня. Досить активно розвивається мережа гімназій, ліцеїв, колегіумів. Створено умови для функціонування мережі загальноосвітніх навчальних закладів з вивчення або навчанням румунською, угорською, польською, кримськотатарською, словацькою та іншими мовами, а також з двома і більше мовами навчання.

Державна політика. Спрямована на формування контингенту учнів загальноосвітніх навчальних закладів та забезпечення обов'язкової повної загальної середньої освіти для всіх громадян України, надання їм якісної початкової, базової та повної загальної середньої освіти через забезпечення відповідними фінансовими, матеріальними, людськими та організаційними ресурсами, соціальний захист учасників навчально-виховного процесу.

Принципи. Формування контингенту учнів загальноосвітніх закладів здійснюється за такими принципами:

Стратегія. Спрямована на максимальне охоплення загальною середньою освітою всіх громадян України шкільного віку, забезпечення їх рівного доступу до загальної середньої освіти, наступності та безперервності якісної освіти, підтримку галузі відповідними фінансовими, матеріальними, людськими та організаційними ресурсами.

Структура. Складові структури контингенту визначається кількома чинниками, зокрема - наявністю загальноосвітніх навчальних закладів відповідного типу та рівня, формами власності, національно-культурними запитами громадян, певними соціально-економічними чинниками.

Статистика. На формування контингенту учнів загальноосвітніх навчальних закладів суттєво впливають об'єктивні чинники, а саме: демографічна, етнічна та соціально-економічна ситуація в країні, рівень соціальної захищеності громадян.

Аналіз статистичних даних підтверджує певні тенденції у формуванні структури контингенту учнів загальноосвітніх навчальних закладів за формами навчання, освітніми рівнями, певними категоріями учнів, які потребують соціального захисту з боку держави. За віковим цензом контингент учнів загальноосвітніх навчальних закладів, як правило, формується із дітей віком від 6 до 18 років. Виключенням є контингент учнів вечірніх (змінних) загальноосвітніх навчальних закладів.

Загальний контингент учнів загальноосвітніх навчальних закладів 2007/08 навчального року зменшився порівнянно з 2001/02 навчальним роком на 27 відсотка і становить 4768 тис. осіб. . Суттєво скоротився за цей період контингент учнів вечірніх (змінних) загальноосвітніх навчальних закладів. Темп скорочення - 26,5 відсотка. За цією формою навчається 89 тис. громадян.

На 21 відсоток зріс контингент денних загальноосвітніх навчальних закладів І ступеня. Майже не змінився контингент учнів денних загальноосвітніх навчальних закладів І-III ступенів. На 33 відсотки скоротився контингент учнів загальноосвітніх навчальних закладів І-II ступенів. Поступово збільшується контингент учнів, які навчаються в гімназіях, ліцеях, колегіумах, навчально-виховних комплексах, що свідчить про зростання мотивації молоді до здобуття якісної освіти.

На початок 2007/2008 навчального року в 20268 денних загальноосвітніх навчальних закладах системи Міністерства освіти і науки України (без спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів) навчалося 4672 тис. учнів, що на 1714 тис. менше, ніж на початок 2001/02 навчального року. У міських поселеннях чисельність учнів скоротилася на 27,6 відсотка, у сільських - на 25,6 відсотка. Однією з причин скорочення контингенту було зменшення впродовж 1995 - 1999 років контингенту учнів, зарахованих до першого класу, і лише у 2000 року зафіксовано значне зростання чисельності учнів-першокласників Це відбулося, насамперед, за рахунок прийому до першого класу дітей 6-річного віку. Аналіз стану демографічної ситуації показує, що, починаючи з 2003 року, простежується тенденція щодо її поліпшення. Якщо цей процес набуде незворотного характеру, то, починаючи з 2008 року, набір учнів до 1-х класів розпочне збільшуватися, відповідно зростатимуть учнівські контингенти. У 2007 році до 1 класу зараховано 374 тис. дітей.

Позитивною є тенденція до продовження навчання в загальноосвітніх навчальних закладах: прийом до 10-х класів у 2007 році становив 373,9 тисяч учнів, хоча у порівнянні з 2001 роком, він зменшився на 24,5 відсотків.

Майже вдвічі, порівняно з 2001 роком, зменшився контингент учнів, що навчається в другу зміну.

З розвитком мережі загальноосвітніх навчальних закладів недержавної форми власності суттєво (майже у 4 рази, порівняно з 2001 роком) збільшився контингент учнів цих закладів - 23,7 тисяч у 2007/08 навчальному році.

Для дітей соціально уразливих категорій населення створена розгалужена мережа інтернатних закладів, у яких утримуються, навчаються, виховуються у комплексі з корекційно-реабілітаційною, лікувально-оздоровчою роботою діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, хворі діти, дітей які потребують корекції фізичного та або розумового розвитку, у тому числі діти-інваліди, діти, які перебувають у конфлікті із законом.

В системі освіти функціонує 652 інтернатні заклади різних типів, у яких навчаються 125,9 тис. учнів, зокрема:

317 ( 75,7 тис. учнів) загальноосвітніх шкіл-інтернатів в т.ч.
55 (10,6 тис. учнів) для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування;
62 (14,2 тис. учнів) загальноосвітніх санаторних шкіл-інтернатів;
14 шкіл та училищ (467 вихованців) соціальної реабілітації;
387 (50,3 тис. учнів) загальноосвітніх навчальних закладів (школи, школи-інтернати) для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, з яких для розумово відсталих - 226 (29,2 тис. учнів), для сліпих - 6 (0,8 тис. учнів), для дітей зі зниженим зором - 29 (4,2 тис. учнів), для глухих - 30 (2,9 тис. учнів), для дітей зі зниженим слухом - 26 (3,0 тис. учнів), для дітей з порушенням опорно-рухового апарату - 20 (2,3 тис. учнів), для дітей з тяжким порушенням мовлення - 17 (3,1 тис. учнів), для дітей, які потребують інтенсивної педагогічної корекції - 33 (4,7 тис. учнів).

Крім того, в системі Міністерства освіти і науки України функціонує 114 дитячих будинків, в яких утримується 6,1 тис. дітей дошкільного та шкільного віку.

Удосконалюється мережа загальноосвітніх навчальних закладів для дітей які потребують корекції фізичного та або розумового розвитку. Напрацьовано досвід роботи закладів нового типу: спеціальні гімназії інтернати, навчально-виховні комплекси, навчально-реабілітаційні центри, спеціалізовані класи для обдарованих дітей-інвалідів.

У ході науково-пошукових досліджень спільно з Академією педагогічних наук України напрацьовано позитивний досвід інтегрованого навчання дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, у навчальних закладах, що сприяє подоланню соціальної ізольованості таких дітей. Разом з тим, продовжується експерементальна діяльність щодо виховання дітей з девіантною та деліквентною поведінко в умовах закладів соціальної реабілітації.

Для забезпечення рівного доступу до освіти дітей з обмеженими можливостями, удосконалюється законодавство. Міністерством освіти і науки України взято участь у доопрацюванні проекту Закону України "Про освіту осіб, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку (спеціальну освіту)" (реєстраційний N 1270 від 24.12.2007 р.). Зазначеним законопроектом передбачено створення умов для якісної освіти, медико-соціальної реабілітації, інтеграції в суспільство дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку.

На виконання Указу Президента України від 18. 12.2007 N 1228//2007 "Про додаткові невідкладні заходи щодо створення сприятливих умов для життєдіяльності осіб з обмеженими можливостями" Міністерство координує роботу органів управління освіти і науки щодо забезпечення безперешкодного доступу інвалідів до навчальних закладів.

Прийом до загальноосвітніх навчальних закладів

Державна політика. Відповідно до гарантованого Конституцією України права кожного громадянина на доступність і безоплатність здобуття повної загальної середньої освіти державна політика спрямована на охоплення всіх громадян шестирічного віку початковою освітою в загальноосвітніх навчальних закладах. Це забезпечується:

широкою мережею загальноосвітніх навчальних закладів різних рівнів;
створенням відповідних умов для здобуття якісної початкової освіти;
Державними стандартами початкової загальної освіти;
різними формами навчання: очною, індивідуальною, екстернатом.

Принципи. Прийом до першого класу громадян України здійснюється за такими принципами:

доступність для кожного громадянина початкової освіти в загальноосвітніх навчальних закладах державної та комунальної форм власності;
рівність всіх громадян щодо умов і форм здобуття початкової освіти; безоплатність здобуття початкової загальної освіти;
вільний вибір загальноосвітнього навчального закладу відповідно до освітньо-культурних та соціальних потреб громадянина;
дотримання вікового цензу;
чотирирічний термін навчання;
відповідальність батьків або осіб, які їх замінюють, за здобуття дитиною загальної середньої освіти.

Стратегія спрямована на забезпечення права громадян України на початкову загальну освіту, максимальне охоплення дітей шкільного віку початковою освітою, задоволення їх освітніх та культурних потреб.

Структура. Початкову освіту діти здобувають в загальноосвітніх навчальних закладах І ступеня, які можуть існувати самостійно або входити складовою частиною до загальноосвітніх навчальних закладів І - II, І - III ступенів. З метою забезпечення наступності та неперервності дошкільної та початкової освіти в Україні з другої половини 90-х років функціонують навчально-виховні комплекси (об'єднання) "Школа - дитячий садок", "Початкова школа - дитячий садок".

Навчання учнів організовується у приміщеннях загальноосвітнього навчального закладу. Для навчання першокласників надаються приміщення дошкільних навчальних закладів, в яких витримуються відповідні санітарно-гігієнічні норми для організації навчально-виховного процесу і які обладнані відповідними приміщеннями (навчальними та ігровими кімнатами, кімнатами відпочинку, ігровими та спортивними майданчиками тощо), меблями, навчальним та ігровим обладнанням та іншими навчальними засобами.

Випуск учнів навчальними закладами

Державна політика полягає у забезпеченні обов'язкової повної загальної середньої освіти для всіх громадян України, досягнення ними певного освітньо-культурного рівня, що забезпечується, зокрема, розвиненою мережею загальноосвітніх навчальних закладів різних типів та форм власності, а також існуванням альтернативних форм здобуття загальної середньої освіти.

Принципи. Випуск учнів загальноосвітніх навчальних закладів базується на таких принципах:

обов'язковість повної загальної середньої освіти;
доступність і безоплатність здобуття базової та повної загальної середньої освіти в загальноосвітніх навчальних закладах державної та комунальної форм власності;
можливість здобуття повної загальної середньої освіти в навчальних закладах різних типів і форм власності;
вільний вибір (в залежності від потреб особи) форм здобуття повної загальної середньої освіти: очне навчання, індивідуальна та дистанційна форми навчання, екстернат, а також прискорене навчання;
складання учнями загальноосвітнього навчального закладу державної підсумкової атестації за курс базової (9 клас) та повної загальної середньої освіти (11 клас) за змістом, формами і термінами, які щорічно визначаються Міністерством освіти і науки України;
можливість, для випускників, які виявили бажання вступати до вищих навчальних закладів, проходження незалежного зовнішнього оцінювання навчальних досягнень з трьох навчальних предметів: української мови та літератури (обов'язково) та одного-двох предметів на вибір; результати якого з української мови та літератури, математики, історії України на бажання учасників зараховуються 2008 року як результати державної підсумкової атестації за курс повної загальної середньої освіти;
заохочення учнів за досягнення у навчанні (нагородження золотою та срібною медалями, похвальною грамотою та похвальним листом).

Стратегія спрямована на максимальне охоплення загальною середньою освітою всіх громадян України, забезпечення їх рівного доступу до базової та повної загальної середньої освіти, опанування певним обсягом знань, умінь, навичок, необхідних для набуття фахової освіти та (або) працевлаштування, соціалізації в умовах ринкової економіки, самореалізації в суспільстві з високими науково-технічними та культурно-освітніми засадами розвитку.

Структура. Випуск учнів здійснюється по закінченні ними 9 та 11 класів загальноосвітніх навчальних закладів та здобутті відповідно базової та повної загальної середньої освіти. Як правило, вік випускників складав 16-17 років. В умовах 12-річного терміну здобуття загальної середньої освіти молодь одержуватиме загальну середню освіту у 18-річному віці.

Базова середня освіта здобувається учнями, як правило, в загальноосвітніх середніх навчальних закладах. Повна загальна середня освіта може здобуватися також у професійно-технічних навчальних закладах разом із здобуттям початкової фахової освіти. Свідоцтво про базову загальну середню освіту та атестат про повну загальну середню освіту державного зразка видається незалежно від форм здобуття освіти, за умови складання державної підсумкової атестації. Випускникам загальноосвітніх навчальних закладів II і III ступенів, які мають високі досягнення у навчанні, видається документ про освіту особливого зразка.

Статистика. Динаміка випуску із загальноосвітніх навчальних закладів в основному обумовлюється демографічною ситуацією в Україні. Так, кількість випускників 9-х класів денних загальноосвітніх навчальних закладів у 2007 році становив 550,3 тисячі та зменшився, порівняно з 2001, майже на 173 тис. учнів; причому контингент випускників сільських шкіл зменшився на 38 тис., в той час як чисельність випускників 9-х класів шкіл міста зменшилась на 135 тисяч.

Майже стабільним залишається випуск учнів з 11 -х класів загальноосвітніх навчальних закладів, як у цілому , так і в міській місцевості, а у сільській - спостерігається невелике збільшення.

2007 року повну загальну середню освіту отримали 432,3 тисячі випускників 11-х класів, у тому числі 138,2 тисяч - у сільській місцевості.

Випускники загальноосвітніх навчальних закладів є особливою групою ризику на ринку праці, які не маючи фахової підготовки, неспроможні зайняти певну нішу на ринку праці через свою неконкурентоспроможність. Для цієї категорії осіб продовження навчання в професійно-технічних та вищих навчальних закладах є поки що єдиним робочим місцем, яке сьогодні може надати держава.

Поліпшення якості змісту освіти

Державна політика у галузі змісту освіти спрямована не лише на отримання учнями знань, умінь, навичок , а формування на їх основі ключових компетенцій., які сприятимуть вмінню через спілкування знаходити порозуміння з іншими людьми, облаштовувати власне життя й бути корисним сім'ї, громаді, суспільству.

Розвиток змісту освіти відбувається за напрямами:

стандартизації;
гуманізації;
осучаснення;
адаптації до нових умов та потреб полікультурного та поліетнічного суспільства.

Важливим кроком щодо поліпшення якості освіти в Україні є запровадження Державних стандартів змісту загальної середньої освіти, які забезпечують: збереження єдиного освітнього простору; еквівалентність здобуття освіти в різних формах; цілісність змісту освіти.

Державні стандарти початкової освіти в нашій школі вже запроваджено повністю, після апробації вони були частково змінені та вдосконалені. Упровадження стандартів базової та повної освіти ще триває.

Якість освіти значною мірою залежить від логіки формування навчальних планів, на основі яких розробляються нові за змістом і педагогічними підходами навчальні програми та підручники.

Характерною рисою нових навчальних планів є їх диференціація за типами навчальних закладів, за мовами вивчення предметів, за профільністю тощо; до навчальних планів включено нові предмети, які за своїм призначенням спрямовані на формування життєвих навичок, соціалізації школярів, а саме: основи здоров'я, етика, громадянська освіта, психологія, філософія тощо; ознакою перебудови навчальних планів є розвиток змісту освіти в напрямку впровадження інтегрованих навчальних курсів (природознавство, екологія, література тощо), що дає змогу більш цілісно усвідомлювати явища, що вивчаються, уникнути багатопредметності та перенавантаження учнів; у навчальних планах збережено тенденцію до збільшення кількості годин на вивчення української мови та літератури. У цілому сьогодні в 11-річній школі українську мову учень вивчає упродовж 1698 годин. Типовими навчальними планами для 12- річної школи загальна кількість годин на вивчення української мови зберігається. При цьому у класах суспільно-гуманітарного профілю ця цифра становить 1 908 годин. На вивчення української літератури у 12-річній школі відводиться на 70 годин більше порівняно з 11-річною школою (в 11-річній - 490 годин, у 12-річній - 560 годин); важливою ознакою нових навчальних планів є те, що в 1-12 класах уперше неперервно вивчатимуться предмети, що реалізують освітню галузь "Естетична культура", а саме: "Образотворче мистецтво", "Музичне мистецтво", "Художня культура" , "Естетика" тощо; розроблено нові Типові навчальні плани для спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку.

Навчальні програми структуровано таким чином, що дають орієнтири для вчителя у спрямуванні навчального процесу на діяльнісну основу навчання, на формування предметних компетенцій.

Програми гуманізовано, вони більшою мірою зорієнтовані на учня, якого слід не повчати, а навчити самостійно здобувати знання, вільно оперувати інформацією.

Зміст навчальних програм адаптовано до нових умов та потреб полікультурного суспільства; суспільно-гуманітарні предмети збагачено знаннями традицій, культури, мови та економічного розвитку інших європейських країн.

Наступною особливістю навчальних програм є осучаснення їх змісту. Наприклад, у змісті природничих дисциплін, математики знайшли відображення тенденції до практичного використання досягнень науки, техніки, розвитку економіки.

З метою розбудови профільного навчання та допрофільної підготовки вперше розроблено оригінальні, різнопланові навчальні програми спеціальних та факультативних курсів з української мови та літератури; вперше впроваджуються в практику загальноосвітніх навчальних закладів курси за вибором з інформатики, а саме: "Основи Інтернету", "Основи комп'ютерної графіки", "Основи комп'ютерної безпеки" тощо; вперше розроблено навчальні програми профорієнтаційних курсів "Людина і світ професій. 8-9 кл.", "Побудова кар'єри. 10-11 кл."; курси за вибором з фізики.

Вперше розроблено навчальну програму курсу за вибором "Розмаїття релігій і культур світу" для учнів 1-11 класів, яка має на меті познайомити школярів із багатоманітністю релігійно-культурних традицій, сприяти виробленню толерантного ставлення до представників різних етносів та віросповідань.

Концептуально осучаснено структуру та зміст навчальних програм з іноземних мов для спеціалізованих загальноосвітніх шкіл; в основу їх вивчення покладено комунікативний підхід, оволодіння мовою як засобом спілкування.
Розроблено і впроваджено актуальну на сьогодні навчальну програму курсу за вибором для учнів 1-11 класів "Основи споживчих знань", яка сприяє формуванню споживчої культури та вмінню грамотно захищати права споживача.

Кадрові ресурси

Державна політика у сфері формування та зміцнення кадрового потенціалу загальноосвітніх навчальних закладів спрямована на всебічну фінансову, матеріальну підтримку педагогічних працівників, їх соціальний захист.

На початок 2007/08 навчального року в загальноосвітніх навчальних закладах працювало 493,9 тисяч педагогічних працівників (без сумісників), що на 41,4 тисячу або на 8,3 відсотка менше, ніж 2001/02 навчальному році. За цей період дещо підвищився їх якісний склад за освітньо-кваліфікаційними рівнями педагогічної освіти. Частка педагогічних працівників, які мають освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста, магістра зросла з 84,9 до 90,2 відсотків.

Спостерігаються певні тенденції у формуванні структури вчительських кадрів початкових класів загальноосвітніх навчальних закладів. Має місце скорочення чисельності вчителів початкових класів як в цілому по системі, так в міських та сільських поселеннях. У той же час частка вчителів початкових класів, які мають освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста, магістра в цілому зросла і становила у 2007/08 навчальному році 76,6 відсотка, в міських поселення - 85,4 відсотка, сільських поселеннях - 68,3 відсотка. Частка вихователів, які не викладають предмети збільшилася до 16,9 тисяч у 2007 році з 13,9 тисяч у 2001 році . У сільських поселеннях відповідно до 4,4 тисячі з 3,1 тисячі.

Позитивні тенденції мають місце у формуванні структури педагогічних працівників 5-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів. Зменшилася їх чисельність по системі в цілому, а також в міських та сільських поселеннях. Поліпшилася структура вчительських кадрів денних загальноосвітніх навчальних закладів, які викладають основи наук у 5-11 класах, за рівнем освіти (кваліфікації). На 1,1 відсотку зросла чисельність вчителів цієї категорії з вищою освітою.

Певних змін зазнала структура вчительських кадрів за віковим цензом. Зменшилися частки чисельності вчителів, які викладають окремі предмети, віком до ЗО років і становить у структурі 17,8 відсотка, віком 31-40 років - 25,3 відсотка. Майже без змін залишилася частка чисельності вчителів віком 41-50 років і становить 28,0 відсотка. Дещо зросли частки вчителів віком 51-55 років та понад 55 років і становлять відповідно 11,4 та 17,5 відсотка.

Структура педагогічних кадрів за стажем педагогічної роботи включає
7,5 відсотка вчителів зі стажем до 3-х років,
15,0 відсотків - від 3 до 10 років,
28,8 відсотка - від 10 до 20 років,
48,7 відсотка - більше 20 років.

Матеріальні ресурси

За період з 1996 по 2006 рік відбулися певні зміни в технічному оснащенні загальноосвітніх навчальних закладів. Дещо скоротилася кількість загальноосвітніх закладів, що мають з фізики. У той же час збільшилася кількість навчальних закладів, які мають кабінети біології, української мови та літератури, іноземних мов. Спостерігається тенденція до збільшення навчальних закладів, оснащених кабінетами основ інформатики та обчислювальної техніки, особливо це збільшення відбулося у сільській місцевості за рахунок встановлення навчально-комп'ютерних комплексів. У міських поселеннях 79,9 відсотка загальноосвітніх навчальних закладів мають кабінети з основ інформатики і обчислювальної техніки, а сільських поселеннях - лише 42,3 відсотка. Одночасно з цим відбувається значне збільшення кількості робочих місць з ЕОМ (на 9908 місця, з них 6235 - у сільських поселеннях.

Збільшилася кількість навчальних закладів у яких є фізкультурний зал, центральне опалення. У той же час зменшилася кількість закладів, які мають підсобне господарство, пришкільні інтернати. Відбулося збільшення кількості навчальних закладів, які мають їдальню або буфет, але скоротилася кількість місць в їдальнях і буфетах. При цьому кількість закладів, які мають їдальню або буфет, збільшилася як у міській, так і в сільській місцевості.

Залишається незадовільним стан матеріально-технічної бази загальноосвітніх навчальних закладів. Майже п'ята частина будівель потребує капітального ремонту і понад 3,2 відсотка знаходяться в аварійному стані. При цьому, понад 70 відсотків навчальних закладів, що потребують капітального ремонту або перебувають в аварійному стані знаходяться у сільській місцевості. Слід зазначити, що спостерігається тенденція до скорочення кількості навчальних закладів, які знаходяться в аварійному стані.