| Мiнiстерство освiти і науки України

ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ

Декларація про викоренення насильства проти жінок

Генеральна Асамблея,

визнаючи нагальну потребу універсального використання по відношенню до жінок прав та принципів, що торкаються рівності, безпеки, свободи, недоторканності та гідності всіх людей;

зазначивши, що ці права та принципи закріплені в міжнародних документах, у тому числі в Загальній декларації прав людини. Міжнародному пакті про громадянські та політичні права, Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права. Конвенції щодо ліквідації всіх форм дискримінації жінок і в Конвенції проти катування та інших жорстоких, нелюдських або зневажаючих гідність видів поводження та кари;

визнаючи, що ефективне здійснення Конвенції щодо ліквідації всіх форм дискримінації жінок сприятиме викоріненню насильства по відношенню до жінок і що Декларація про викоренення насильства щодо жінок, яка міститься в даній резолюції, укріпить та доповнить цей процес;

будучи занепокоєною тим, що насильство проти жінок є одною з перешкод на шляху досягнення рівності, розвитку та миру, як це визнано у Найробійських перспективних стратегіях у сфері поліпшення становища жінок, де було рекомендовано комплекс заходів щодо боротьби з насильством жінок, а також на шляху повного здійснення Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації жінок;

підтверджуючи, що насильство по відношенню до жінок є порушенням прав людини та основних свобод жінок, а також перешкоджає або не дозволяє їм користуватися цими правами й свободами, та будучи стурбована нездатністю вже протягом тривалого часу забезпечити захист і заохочення таких прав та свобод у випадках застосування насильства проти жінок;

визнаючи, що насильство проти жінок є проявом нерівного співвідношення сил між чоловіками і жінками, що склалося історично та призвело до домінування над жінками й дискримінації по відношенню до жінок з боку чоловіків, а також перешкоджає всебічному поліпшенню становища жінок, і що насильство проти жінок є одним з основних соціальних механізмів, за допомогою якого жінок змушують займати підлегле становище у відносинах з чоловіками;

будучи занепокоєна тим, що деякі групи жінок, наприклад, жінки, які належать до національних меншин, жінки, що належать до корінного населення, жінки-біженки, жінки-мігрантки, жінки, які проживають у віддалених та сільських районах, жінки, позбавлені засобів існування, жінки, що перебувають у різного роду установах або ув'язненні, дівчатка, жінки-інваліди, літні жінки та жінки в районах збройних конфліктів, особливо зазнають насильства;

посилаючись на висновок, який міститься в пункті 23 додатку до резолюції 1990/15 Економічної та Соціальної Ради від 24 травня 1990 року, про те, що визнання того факту, що насильство по відношенню до жінок у сім'ї та суспільстві зростає і торкається всіх жінок незалежно від майнового й соціального стану, а також рівня культури, повинні супроводжуватись терміновими та ефективними заходами щодо ліквідації насильства;

посилаючись також на резолюцію 1991/18 Економічної та Соціальної Ради від 30 травня 1991 року, в якій Рада рекомендувала розробити основи для міжнародного документа, в якому конкретно розглядалась би проблема насильства проти жінок; вітаючи роль, яку відіграють жіночі рухи в привертанні все більшої уваги до характеру, серйозності та масштабів проблеми насильства щодо жінок;

будучи стурбована тим, що можливості досягнення жінками юридичної, соціальної, політичної та економічної рівності в суспільстві обмежуються, зокрема, постійним та ендемічним характером насильства;

будучи впевненою в тому, що з урахуванням вищезазначеного виникає необхідність у чіткому та всеохоплюючому визначенні насильства щодо жінок, чіткому викладенні прав, що дозволяють забезпечити викоренення насильства щодо жінок у всіх його формах, рішучих зусиль з боку держав по виконанню своїх обов'язків та рішучих зусиллях з боку міжнародного суспільства в цілому по викорененню насильства щодо жінок;

урочисто проголошує цю Декларацію про викоренення насильства щодо жінок та наполегливо закликає докласти всіх зусиль для повсюдного ознайомлення з Декларацією та її виконання:

Стаття 1

Для цілей цієї Декларації термін "насильство щодо жінок" означає довільний акт насильства, скоєний на підставі статевої ознаки, який спричиняє або може спричинити фізичний, статевий чи психологічний збиток або страждання жінкам, а також загрози скоєння таких актів, примусове чи довільне позбавлення свободи або особистого життя.

Стаття 2

Насильство щодо жінок, як розуміється, охоплює такі випадки, але не обмежуються ними:
∙ фізичне, статеве та психологічне насильство, що має місце в сім'ї, включно нанесення побоїв, статевий примус дівчаток у сім'ї, насильство, пов'язане з приданим, зґвалтування дружини чоловіком, пошкодження жіночих статевих органів та інші традиційні види практики, спричиняючи збитки жінкам, лікарське насильство та насильство, пов'язане з експлуатацією;
∙ фізичне, статеве та психологічне насильство, що має місце в суспільстві в цілому, включно зґвалтування, статевий примус, статеве домагання та залякування на роботі, в навчальних закладах та в інших місцях, торгівлю жінками і примус до проституції;
∙ фізичне, статеве та психологічне насильство з боку чи при потуранні держави, де б воно не відбувалося.

Стаття 3

Жінки користуються рівними правами стосовно здійснення й захисту всіх прав людини і основних свобод у політичній, економічній, соціальній, культурній, громадській та будь-яких інших сферах. Ці права містять, зокрема:
∙ право на життя
∙ право на рівність
∙ право на свободу та особисту недоторканість
∙ право на рівний захист відповідно до закону
∙ право не бути дискримінованою в будь-якій формі
∙ право на найвищий досяжний рівень фізичного та психологічного здоров'я
∙ право на справедливі та сприятливі умови праці
∙ право не підлягати катуванню та іншим жорстоким, нелюдським чи принижуючим гідність видам ставлення або покарання.

Загальна декларація прав людини, стаття 1. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, стаття 6.

Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, стаття 26.

Загальна декларація прав людини, стаття 3. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, стаття 9.

Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права, стаття 12.

Загальна декларація прав людини, стаття 23. Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права, статті 6, 7.

Загальна декларація прав людини, стаття 5. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, стаття 7. Конвенція проти катування та інших жорстоких, нелюдських чи принижуючих гідність методам поводження або покарання.

Стаття 4

Держави повинні засудити насильство щодо жінок та не повинні посилатися ні на будь-які звичаї, традиції чи релігійні мотиви для ухилення від виконання своїх обов'язків щодо його викоренення. Держави повинні негайно приступити до здійснення всіма належними засобами політики викоренення насильства щодо жінок. З цією метою вони повинні:
∙ розглянути, якщо вони ще цього не зробили, питання про ратифікацію чи приєднання до Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок або скасування своїх оговорок до цієї Конвенції;
∙ утримуватись від насильства щодо жінок;
∙ приділяти належну увагу питанням попередження та розслідування актів насильства щодо жінок та покарання за них відповідно до національного законодавства незалежно від того, здійснені ці акти державою чи приватними особами;
∙ розробити в межах внутрішнього законодавства карні, громадянські, трудові та адміністративні санкції для покарання за правопорушення та відшкодування збитків, спричинених жінкам, які постраждали від актів насильства, повинен бути забезпечений доступ до механізмів здійснення правосуддя та згідно з національним законодавством до справедливих і ефективних засобів правового захисту у зв'язку з причиненим їм збитком; держави також повинні інформувати жінок про їх права щодо відшкодування збитків через такі механізми;
∙ розглянути можливість розробки національних планів дії для забезпечення захисту жінок від будь-яких форм насильства або включити з цією метою відповідні положення до вже існуючих планів, беручи до уваги, по мірі необхідності, те сприяння, яке можуть надати неурядові організації, особливо організації, що займаються проблемами насильства щодо жінок;
∙ розробити всебічні превентивні підходи та будь-які можливі заходи правового, політичного, адміністративного та культурного характера, що сприяють захисту жінок від будь-яких форм насильства, і забезпечити становище, яке виключає повторну віктимізацію жінок у результаті застосування законів, правоохоронних методів та інших дій без застосування тендерного підходу;
∙ проводити необхідну роботу з тим, щоб забезпечити максимально можливу спеціальну допомогу з урахуванням існуючих у них ресурсів та, якщо це необхідно, у межах міжнародної співпраці надання жінкам, які постраждали внаслідок насильства, та, якщо це необхідно, їхнім дітям, зокрема, з реабілітації, догляду за дитиною та її утриманню, лікуванню, консультуванню і медичному та соціальному обслуговуванню, створенню відповідних служб і програм, а також структур підтримки, а також вживати будь-яких інших належних заходів для сприяння безпеки їх, а також фізичної та психологічної реабілітації;
∙ передбачати в державних бюджетах необхідні ресурси для своєї діяльності, пов'язаної з викорененням дискримінації щодо жінок;
∙ вживати заходів для забезпечення того, щоб співробітники правоохоронних органів та державні посадові особи, які відповідають за здійснення політики в сфері попередження і розслідування актів насильства щодо жінок та покарання за них, отримували підготовку з урахуванням необхідності розуміння особливих потреб жінок;
∙ вживати всіх необхідних заходів, особливо в галузі освіти, з метою змінення соціальних і культурних моделей поведінки чоловіків, жінок та викоренення забобонів, звичаїв та іншої практики, які базуються на ідеях неповноцінності або переваги однієї з статей або на стереотипних уявах про роль чоловіків та жінок;
∙ сприяти проведенню досліджень, збору інформації, узагальненню статистичних даних про поширеність різних форм насильства щодо жінок, особливо фактів щодо насильства в сімї, а також заохочувати дослідження про причини, характер, ступінь та наслідки насильства щодо жінок та про ефективність заходів, здійсненних з метою попередження та викоренення насильства щодо жінок; такі статистичні дані та результати таких досліджень повинні оприлюднюватись;
∙ вживати заходів, спрямованих на викоренення насильства щодо жінок, які перебувають у найвразливішому стані;
∙ включати відповіді, що подаються до виконання положень відовідних документів з прав людини Організації Об'єднаних Націй, інформацію щодо насильства проти жінок та заходів, вжитих із метою вішення цієї Декларації;
∙ заохочувати розробку відповідних керівних принципів для надання допомоги в здійсненні принципів, викладених у цій Декларації;
∙ визнати важливу роль жіночого руху та неурядових організацій у всьому світі в підвищенні поінформованості про проблему насильства щодо жінок та послаблення її гостроти;
∙ підтримувати й зміцнювати діяльність жіночого руху і неурядових організацій та співпрацювати з ними на місцевому, національному і регіональному рівнях; ∙ заохочувати регіональні міжурядові організації, членами яких вони є, до включення в їхні програми відповідних заходів з викоренення насильства щодо жінок.

Стаття 5

Органи й спеціалізовані заклади системи Організації Об'єднаних Націй повинні в межах своєї компетенції сприяти визнанню і здійсненню прав та принципів, викладених у цій Декларації. З цією метою вони повинні:
∙ сприяти міжнародній та регіональній співпраці для розробки регіональних стратегій у боротьбі з насильством, обміну досвідом та фінансування програм, пов'язаних з викорененням насильства щодо жінок;
∙ сприяти проведенню нарад і семінарів з метою ознайомлення всіх людей з проблемою насильства щодо жінок та поглиблення розуміння ними цієї проблеми; ∙ сприяти поширенню координації та обміну в межах системи Організації Об'єднаних Націй між органами, які займаються питаннями договорів у галузі прав людини, з метою ефективного розв'язання проблеми насильства щодо жінок;
∙ включати в доповіді організацій та органів системи Організації Об'єднаних Націй, присвячені аналізу соціальних тенденцій і проблем, періодичні доповіді про світове соціальне становище, розгляд тенденцій у галузі насильства щодо жінок;
∙ заохочувати координацію між організаціями та органами системи Організації Об'єднаних Націй з метою включення питання про насильство щодо жінок у поточні програми, приділяючи особливу увагу жінкам, які знаходяться в найвразливішому стані;
∙ сприяти розробці керівних принципів або посібників щодо насильства проти жінок, враховуючи заходи, згадані в цій Декларації;
∙ враховуючи відповідним чином питання про викоренення насильства щодо жінок у процесі виконання своїх мандатів, зокрема, щодо здійснення документів з прав людини;
∙ співпрацювати з неурядовими організаціями у вирішенні проблем насильства проти жінок.

Стаття 6

Жодне з положень цієї Декларації не торкається якого-небудь положення, яке більше сприяє викорененню насильства щодо жінок та яке має законодавство держави або будь-яка міжнародна конвенція, договір чи інший документ, що мають силу в державі.

пошук по сайту

підписатися на розсилку

Міністерство освіти і науки України - офіційний сайт