Табачник Дмитро Володимирович - Міністр освіти і науки, молоді та спорту України (грудень 2010 р.), вчений у галузі історії України, державний і політичний діяч, доктор історичних наук (1995), професор (1997), академік Академії правових наук України (2000), заслужений діяч науки і техніки України (2002), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1999), Голова Спостережної ради Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут" (2006).

Народився 26.11.1963 р. (м. Київ). Українець. Громадянин України.

Батько Володимир Ігорович (1940) - інженер-авіабудівельник, пенсіонер; мати Алла Вікторівна (1938) - інженер-будівельник, пенсіонер; дружина Назарова Тетяна Євгенівна (1960) - народна артистка України та Росії, актриса Національного академічного театру російської драми ім. Лесі Українки.

Освіта: Київський університет імені Тараса Шевченка (1986), історик; аспірант, молодший науковий співробітник Інституту історії АН Української РСР (1986-1990); кандидатська дисертація "Масові репресії в Україні в другій половині 30-х - на початку 40-х рр." (1991); докторська дисертація "Феномен тоталітарно-репресивного суспільства в Україні в 20-х - наприкінці 50-х рр." (1995).

Трудова діяльність: 1980-1981 копіювальник-реставратор Центрального державного архіву кінофотофонодокументів України

1990-1991 завідуючий відділом Київського міськкому ЛКСМ України

1991-1992 старший, головний консультант секретаріату постійної Комісії Верховної Ради України у справах молоді

1992-1993 керівник прес-служби, прес-секретар, начальник Головного управління преси Кабінету Міністрів України

1993-1994 перший заступник голови Державного комітету України у справах видавництва, поліграфії та книгорозповсюдження

1994-1996 голова Адміністрації Президента України

1997-2003 радник Президента України

1998-2000 член Комітету Верховної Ради України з питань бюджету

2000-2002 член Комітету Верховної Ради України з питань правової політики

2002-2003 голова Комітету Верховної Ради України у закордонних справах

2002-2005 Віце-прем′єр-міністр України

2004-2005 голова Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі

2006-2007 Віце-прем′єр-міністр України

2007-2010 народний депутат, перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти

Автор (співавтор) понад 400 наукових праць, зокрема монографій, книг: "Італійці та італійська культура в Україні" (2005), "Шляхи інноваційного розвитку України" (2005), "Українська дипломатична енциклопедія" (2004-2005, у 2 т.), "Міжнаціональні відносини і національні меншини України" (2004), "Історія української дипломатії в особах" (2004), "Міжнаціональні відносини в Україні: стан, тенденції, перспективи" (2004), "Технологічні парки: світовий та український досвід" (2004), "Україна - діаспора: можливості економічної співпраці. Довідник" (2004, у 2 т.), "Українська військова символіка" (2004), "Українська фалеристика. З історії нагородної спадщини" (2004), "Памятники русской истории и культуры в Украине XVII-XXI вв." (2003), "Україна: проблеми самоорганізації" (2003, у 2 т.), "Україна: третій шанс" (2002); розділів у понад 20 колективних монографіях.

Член Національної спілки журналістів України (з 1986). Лауреат премії Спілки журналістів України "Золоте перо" (1989), премії ім. М. Островського (1991). Член редакційної колегій журналів: "Національна безпека", "Воєнна історія", "Губернатор", "Політика і час", "Український часопис міжнародного права", "Пам′ятки України". Президент товариства "Україна-Іспанія" (з 12.1993). Дипломатичний ранг - Надзвичайний і Повноважний Посол (2004).

Ордени Богдана Хмельницького ІІІ ст. (1999); князя Ярослава Мудрого V ст. (2003). Орден Святого Рівноапостольного князя Володимира I ст. Орден Святого преподобного Нестора-літописця I ст. Почесна грамота Кабінету Міністрів України (2003). 7 медалей України та СРСР. Ордени багатьох держав, зокрема: Королівства Іспанії, Італійської Республіки, Французької Республіки, Держави-міста Ватикану, Грецької Республіки, Португальської Республіки, Литовської Республіки, Федеративної Республіки Бразилія, Республіки Індонезія, Республіки Чилі, Аргентинської Республіки, Республіки Польща, Королівства Бельгія, Республіки Перу, Багатонаціональної Республіки Болівія, Домініканської Республіки та Республіки Куба.