ПРОФТЕХОСВІТА УКРАЇНИ ГОТУЄ НЕ ТІЛЬКИ

• | Друк |

Деталі

Опубліковано Четвер, 24 листопада 2005, 02:00

КВАЛІФІКОВАНИХ РОБІТНИКІВ, А Й ПРЕЗИДЕНТІВ. Дніпродзержинському вищому професійному училищу - 80 років. Нурсултан Назарбаєв відвідав місто своєї юності - Дніпродзержинськ.

КВАЛІФІКОВАНИХ РОБІТНИКІВ, А Й ПРЕЗИДЕНТІВ.

Дніпродзержинському вищому професійному училищу - 80 років.

Нурсултан Назарбаєв відвідав місто своєї юності - Дніпродзержинськ.

Україно! До тебе з далеких країв

Линуть всі твої люблячі діти.

Пригорни, приголуб, словом правди зігрій

І навчи працювати, любити.

Свій офіційний візит до України Президент Республіки Казахстан Нурсултан Абішович Назарбаєв розпочав з відвідування Дніпродзержинського вищого професійного училища Дніпропетровської області. І це не випадково, адже Нурсултан Назарбаєв прийняв участь у святкуванні 80-річчя цього професійно-технічного навчального закладу, випускником якого він є.

До цієї знаменної події на фасаді училища було відкрито архітектурно-скульптурну композицію, присвячену Н.А. Назарбаєву (керівник проекту -О.М. Мороз, скульптор - Ю.І. Щедров). Біля входу в училище на нас дивиться вилите із бронзи обличчя Н.А. Назарбаєва, по обидві сторони якого майоріють два прапори - України та Казахстану, як символи свободи та незалежності, подальшого злету і прогресу наших держав.

Почесний громадянин міста Дніпродзержинська, Нурсултан Абішович Назарбаєв народився в селі Шемолган Алмаатинської області. Після закінчення школи він поїхав в місто Теміртау Карагандинської області, де розгорнулося будівництво великого металургійного комбінату "казахстанська магнітка", для якої потрібні були кваліфіковані робітники. За направленням комбінату в 1958-1960 роках Н.А. Назарбаєв навчався у місті Дніпродзержинську в технічному училищі, на той час N 8. Був старостою групи, членом комітету комсомолу училища, отримував підвищену стипендію, проходив практику помічником горнового в доменному цеху Дніпровського металургійного заводу. Робітнича професія започаткувала подальше сходження та кар′єру майбутнього Президента Казахстану.

В урочистій церемонії брали участь поважні гості з Республіки Казахстан, Прем′єр-міністр України Юрій Іванович Єхануров, Голова Дніпропетровської ОДА Надія Миколаївна Дєєва, Голова Дніпропетровської обласної Ради Микола Антонович Швець, заступник Голови Дніпропетровської ОДА Орина Василівна Сокульська, заступник директора департаменту професійно-технічної освіти Міністерства освіти і науки України Вячеслав Васильович Супрун, заступники начальника управління освіти і науки Дніпропетровської ОДА Віктор Михайлович Василиненко та Олександр Анатолійович Чернишов, директор Дніпропетровського інституту підготовки кадрів Пилип Вікторович Зелецький, керівники міста Дніпродзержинська та районів, депутати міської та районних рад, почесні громадяни міста, Герої Соціалістичної Праці, ветерани, керівники професійно-технічних навчальних закладів, підприємств, організацій та установ, працівники органів місцевого самоврядування, молодь.

З нагоди святкування ювілею ДВПУ Президент Н.Назарбаєв подарував училищу комп′ютерний комплекс на 6 учнів, Прем′єр-міністр України Ю.І. Єхануров вручив від себе училищу сучасний комп′ютер, а також Урядом поставлено один навчально-комп′ютерний комплекс із 16 комп′ютерів згідно державної програми комп′ютеризації та інформатизації ПТНЗ, Міністерством освіти і науки України виділено додатково 50 тис. грн. на зміцнення матеріально-технічної бази; представники місцевої влади та базове підприємство ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат" вшанували нагородами та цінними подарунками кращих педагогічних працівників навчального закладу. В актовій залі училища було організовано святковий концерт та нагородження.

Короткий історичний нарис

Історія заснування і розвитку Дніпродзержинського вищого професійного училища нерозривно пов′язана з історією міста Дніпродзержинська, з історією Дніпровського металургійного комбінату, який є головним замовником кадрів цього навчального закладу.

У 1925 році одночасно з проблемою відродження заводу після занепаду визваного громадянською війною, постала необхідність укомплектування його робітничими кадрами.

Тому було прийнято рішення про створення при заводі школи фабрично-заводського навчання (ФЗН) і про виділення для цього коштів із суми, яку держава надала для відбудови підприємства. Літом 1925 року в місті з′явились об′яви про прийом на навчання молоді за наступними професіями: коваль, слюсар, столяр, помічник машиніста паровозу, модельник, ливарник.

У листопадi 1925 року розпочались заняття. В 1928 роцi вiдбувся перший випуск, майже 200 молодих робiтникiв високої квалiфiкацiї влились в заводський колектив. Всi вони через роки пронесли марку першої iх фабрично-заводської школи. Багато з них в рiзнi перiоди часу займали вiдповiдальнi пости в господарчих, радянських та партiйних органах. Констянтин Булахов був директором металургiйного заводу в м. Тулi, Микола Iгнатюк був вiдповiдальним працівником Алтайського крайкому КПРС, потiм працював в ЦК КПРС, Куценко О.О. - металург, вчений.

У 1928 роцi на розi вул. Кiрова та проспекту Пелiна почалось будiвництво просторого примiщення школи ФЗН (нинішнє приміщення училища).

За роки передвоєнних п′ятирiчок училище пiдготувало декілька тисяч квалiфiкованих робiтникiв. Всього за 80 рокiв свого iснування училище випустило більше 40 тис. спецiалiстiв для промислових пiдприємств.

2-го жовтня 1940 року ЦК ВКП(б) та Раднарком СРСР прийняли рішення про створення Наркомату "Трудові резерви". Училище влилось в систему закладів цього типу під назвою "Ремісниче училище N1" (РУ N1).

В роки Великої Вітчизняної війни, в період тимчасової окупації міста фашистськими загарбниками, училище було евакуйоване в м. Магнітогорськ. Учні, як і працівники заводу працювали по 12-14 годин, виготовляючи різні види зброї. Колектив зробив свій внесок в справу розгрому фашистських загарбників як в тилу, так і на фронті. 8 Героїв Радянського Союзу - це випускники училища:

• Дидишко Олександр Іванович;

• Калина Олександр Данилович;

• Лапіліп Олександр Олексійович;

• Логвиненко Микола Павлович;

• Солдатенко Василь Григорович;

• Івашина Іван Вакулович;

• Левчук Семен Лук′янович;

• Невпряга Микола Тимофійович.

Невпряга Микола Тимофійович - герой-зв′язківець, одержав звання Героя Радянського Союзу в 19 років. Зараз він живе в м. Новомосковську і є головою Ради ветеранів свого міста.

25 жовтня 1943 року радянські війська звільнили місто Дніпродзержинськ від окупантів. В приміщенні училища був розташований госпіталь. Після звільнення України особовий склад училища повернувся у рідний Дніпродзержинськ. Керівництво Дніпровського металургійного заводу та особливо директор заводу Фоменко Н.М. проявили велику турботу щодо зміцнення навчально-матеріальної бази училища, а колектив навчального закладу приймав активну участь у відбудові заводу і міста.

У 1955 році РУ N 1 реорганізовано в Технічне училище N 8, де навчалась молодь після закінчення десятирічки. Влітку 1958р. 67 казахських хлопців приїхали на навчання в м. Дніпродзержинськ для оволодіння металургійними професіями.

У Казахстані в м. Теміртау в той час будувалась "казахська магнітка". Для цього металургійного комбінату були потрібні свої національні кадри, які і готувало з 1958 по 1960рр. училище спільно з "Дзержинкою".

Хлопці навчались за трьома професіями:

• підручний горнового доменної печі;

• машиніст крану;

• зварник нагрівальних колодязів.

Дуже швидко серед казахської молоді став признаним лідером міцний розумний хлопчина, який ще й добре володів російською мовою. Це був Нурсултан Назарбаєв. У Нурсултана з′явилось багато українських друзів. Серед них вірним другом на все життя став український хлопець Микола Литошко. Ця дружба зберігається протягом всього життя. Нурсултан Назарбаєв не тільки добре вчився. Під керівництвом тренера Льва Рудольфовича Єжевського він займався спортом і досяг хороших результатів з класичної боротьби, приймав участь у багатьох змаганнях. Після закінчення училища всі поїхали працювати на Батьківщину в рідний Казахстан.

У своїх спогадах в книжці "Без лівих і правих". Нурсултан Абішович пише "Ніякий вищий навчальний заклад не йде в порівняння з тим, що я одержав в Дніпродзержинському училищі за 1,5 роки. У всякому випадку коли я пізніше навчався металургійним наукам в інституті - для мене все було ясно".

У січні 1994 року, через 34 роки Нурсултан Абішович Назарбаєв вперше приїздить в рідне училище, де зустрічається зі своїми друзями і наставниками. Тепло згадує свого майстра виробничого навчання Погорелова Дмитра Ізотовича, який колись, дивлячись на нього сказав: "Бути тобі,Назарбаєв, Головою Ради міністрів". Ці слова стали пророчими. Тоді, в 1994 році, в книзі Почесних Гостей Нурсултан Абішович писав "Сьогодні я повернувся в свою молодість. Пройшло багато років, а все пам′ятається, як зараз". А педагогам і учням він сказав: "Я ваш на все життя".

3 червня 2000р. для участі в ювілейних заходах, присвячених 250 річчю заснування міста, Н.А. Назарбаєв вдруге відвідав Дніпродзержинськ. Хлібом-сіллю зустрічали свого випускника - Президента Республіки Казахстан - Нурсултана Абішовича Назарбаєва і супроводжуючих його осіб, серед яких були ще 7 випускників того часу.

Серед них Максут Нарікбаєв, Макаш Татімов, Кабідолла Сарекенов, Кайрат Ісламкулов, Сатулбалди Ібрагімов.

Вони відвідали кабінет, де зустрілись з любимою вчителькою Ніною Пилипівною Биковською, поспілкувались з учнями, побували в музеї, обмінялися сувенірами.

У 1963 році Технічне училище N8 реорганізоване в Професійно-технічне училище N22, яке вже разом з професійною підготовкою надавало послуги з повної загальної середньої освіти.

Але час змінюється , підвищуються вимоги до персоналу на виробництві. Тому основна увага педагогічного колективу училища була зосередженна на корінному покращенню саме професійної освіти: придбання сучасного обладнання та введення в навчальний процес іноваційних форм і методів навчання, що значно покращило якість навчання. В 2003 році ПТУ-22 реорганізоване в Дніпродзержинське вище професійне училище, що надало змогу здійснювати підготовку за освітньо-кваліфікаційними рівнями <кваліфікований робітник> та <молодший спеціаліст>.

Сьогодні Дніпродзержинське вище професійне училище є лідером профтехосвіти не тільки Дніпропетровської області, а й всієї України. Училище здійснює підготовку за 30 ліцензованими професіями, в основному, металургійного та машинобудівного профілю, використовуючи всі види професійної підготовки:

• первинну професійну освіту;

• перепідготовку;

• підвищення кваліфікації.

Контингент учнів тільки первинної професійної підготовки складає 900 осіб . За 10 місяців 2005 року за курсовими формами навчання підотовлено більше 270 осіб.

Училище має 32 навчальних кабінети, навчальні майстерні, їдальню і велику кількість приміщень для проведення зайнять спортом, художньою самодіяльністю.

Навчальний процес здійсюють 85 педагогічних працівників (31 викладач та 54 майстра виробничого навчання). Серед них, 12 викладачів мають вищу категорію, 8 - першу, 9 - присвоєнно звання <викладач-методист>. 20 майстрів мають педагогічне звання <майстер виробничого навчаня першої або другої категорії>.

Навчальний заклад пишається своїми випускниками. Серед них відомі імена Героїв праці :

• Гладкого Сергія Федоровича;

• Лигуна Петра Петровича;

• Рудкова Андрія Костянтиновича;

• Чернецького Івана Андрійовича,

які також починали свій шлях до вершин професійної майстерності у цьому навчальному закладі.

Багато випускникiв працювали і працюють на вiдповiдальних керiвних посадах. Це:

- Чечура Анатолiй Миколайович, лауреат Ленiнської премiї, працював головним iнженером заводу iм. Дзержинського, референтом Мiнiстерства чорної металургiї УРСР;

- Новiков I.Т. був заступником Голови Ради Мiнiстрiв СРСР, Головою держкомiтету Ради Мiнiстрiв у справах будiвництва;

- Подзерко Вiктор Андрiйович - пройшов шлях вiд сталевара до начальника управлiння кадрiв навчальних закладiв Мiнчермету СРСР;

- Бойко Всеволод Вадимович - займав посаду заступника мiнiстра чорної металургiї СРСР;

- Катусєв Олександр Пилипович працював головним вiйськовим прокурором СРСР;

- Іван Гаврилович Першучев - скульптор, заслужений художник РРФСР

- Загреба Антон Васильович був головним iнженером заводу "Криворіжсталь".

Училище живе не тільки своєю славетною історією. Сучасне покоління вписує золоті сторінки.

Молодь йде на завод,

Прометей осява

Шлях її до мартенів гарячих.

Там гартують життя,

Там ніжність слова,

Там мужніють серця юначі

Учні є незмінними переможцями трьох останніх Всеукраїнських конкурсів зварників (2003 р.; 2004 р.; 2005 р.), в 2002 році училище визнано переможцем Всеукраїнського конкурсу на кращу організацію фізкультурно-масової роботи.

Але найголовнішим є те, що училище гарантує кожному своєму випускнику надання першого робочого місця. 70% випускників працевлаштовуються на ВАТ <Дніпровський металургійний комбінат>. Кожен четвертий працівник ВАТ <ДМК>- випускник училища.

Навчальний заклад у постійному творчому пошуку, а педагогічний колектив на чолі з директором Неклесою Вадимом Вікторовичем впроваджують іновації в навчальний процес для покращення якості професійної підготовки майбутніх робітників. Училище працює на випускників, які постійно відчувають турботу про них, свою потребність і значущість, мають змогу гідно реалізувати свої здібності і набуті знання у своїй подальшій професійній діяльності.

Аби охота, аби натхнення,

Зерно до зерна - і буде жменя.

Струмки до купи - і грають ріки.

Малі хвилини ... - та дні великі.

За три хвилини - деталь готова.

Отак з цеглини росте будова!

Саме так. Хвилина за хвилиною, день за днем, рік за роком складалася славетна історія навчального закладу. Він змінював свої назви, знаходився в різних приміщеннях та все ж залишався рідною домівкою для десятків тисяч юнаків і дівчат, що брали у нього уроки дорослого життя.

Одному з найстаріших училищ України виповнилося 80 років.

Супрун В.В. - заступник директора

департаменту ПТО МОН України