Загальна інформація зі співробітництва України з НАТО у сфері науки і технологій

Наукова програма НАТО не є програмою у галузі військової науки. Також не можна сказати, що Наукова програма НАТО фінансує проведення наукових досліджень. Метою Наукової програми НАТО є сприяння співпраці науковців з різних країн. Протягом свого існування Наукова програма НАТО розширювала свій вплив: до 1999 року учасниками її були лише країни-члени, починаючи з 1999 року до них приєднались країни-партнери, з 2003 року країни-партнери матимуть свою "частку" Наукової програми НАТО. Так само змінювались і цілі програми: першими цілями були підготовка молодих науковців, потім співробітництво та сприяння розвитку. Зважаючи на нову роль НАТО у світі, а саме з огляду на участь НАТО у боротьбі з тероризмом, змінилась і Наукова програма НАТО. Міжнародна наукова громада не тільки може зробити свій внесок у запобігання війни та терористичних актів надавши світові практичний приклад співробітництва, яке не можуть стримати національні, мовні та культурні бар'єри. Науковці можуть застосовувати свої знання у напрямку захисту від тероризму та дослідження шляхів протистояння іншим загрозам у галузі безпеки.

Наукова програма НАТО була започаткована в 1958 році як свідоцтво особливої уваги до прогресу в галузі науки і технологій як чинника створення безпеки націй та укріплення їх позицій у світовій спільноті. Визначальними характеристиками Наукової програми були й є підтримка досліджень високої наукової якості та спроможність швидко реагувати на нові досягнення. Щороку в реалізації Наукової програми НАТО беруть участь близько 13 тисяч вчених як стипендіати, учасники наукових зустрічей, семінарів, консультанти або члени консультативних комісій.

З початку 90-х років до участі в Науковій програмі НАТО залучено вчених не тільки з країн НАТО, а й з країн-членів Ради Євроатлантичного Партнерства. А з 1999 року Наукова програма майже цілком присвячена підтримці співробітництва між ученими країн Партнерства і країн НАТО або фінансуванню та підтримці наукових досліджень у країнах Партнерства.

Україна може залучатись до співпраці в рамках Наукової програми НАТО за будь-якими підпрограмами та використовувати будь-які механізми: чи це участь поряд з країнами-членами НАТО за традиційними механізмами підтримки чи це спільні дослідження за представленими Україною пріоритетними напрямками співробітництва. У будь-якому випадку ця співпраця є унікальною - це важливий механізм залучення України до загальноєвропейських інтеграційних процесів.

Зважаючи на європейський вимір зовнішньої політики України та активне залучення українських науковців до міжнародного розподілу праці в науковій сфері через участь в міжнародних програмах, в тому числі в Науковій програмі НАТО, Україна приділяє велику уваги питанням координації міжнародного науково-технічного співробітництва, зокрема, розвитку співпраці між Україною та НАТО в галузі науки і технологій.

Підписання 9 липня 1997 року Президентом України Л.Кучмою та лідерами країн НАТО Хартії про особливе партнерство між Україною та НАТО надало можливості розширення та поглиблення відносин України та НАТО, у тому числі у питаннях наукового та військово-технічного співробітництва. З метою подальшої реалізації положень Хартії розроблена та впроваджується у дію Державна програма співробітництва України з НАТО на 2001-2004 рр. та План дій Україна-НАТО на 2004 рік, відповідно до яких здійснення заходів у галузі науки і технологій покладається на Міністерство освіти і науки України.

Відносини особливого партнерства, які характеризуються єдністю стратегічних інтересів України і НАТО, розвиваються надзвичайно активно і динамічно. За п'ять років, що минули після підписання Хартії про особливе партнерство, було досягнуто прогресу в усіх напрямках співробітництва, у тому числі у науково-технічному. Україна бере активну участь у Науковій Програмі НАТО. Особливе партнерство з НАТО розглядається як важливий механізм залучення України до загальноєвропейських інтеграційних процесів. Воно продиктоване національними інтересами України, її народу, пріоритетами зовнішньої політики нашої держави. Метою цього співробітництва є, з одного боку, використання потенціалу та можливостей НАТО та її держав-членів для вирішення національних проблем в галузі науки і технологій, з іншого боку - використання науково-технічного потенціалу України у сферах роззброєння, високих технологій, екологічної безпеки, а також участь у інших наукових проектах, що здійснюються під егідою НАТО.

На сьогодні Україна посідає друге місце після Росії у переліку країн-партнерів зі співробітництва в рамках Наукової програми НАТО. Відповідно до пріоритетних напрямів розвитку науки і технологій, у Науковій програмі НАТО за роки співпраці взяли участь близько 400 українських учених. І з кожним роком кількість учених, залучених до співпраці, зростає. Станом на 2004 рік українські науковці взяли участь у 23 проектах за підпрограмою "Наука заради миру" Наукової програми НАТО. Серед співдиректорів проектів - науковці Національної академії наук України та вищих навчальних закладів. На сьогодні науково-технічне співробітництво України з НАТО здійснюється з урахуванням регіональності за наступними напрямками, які є най пріоритетними в усіх країнах світу: біотехнології, нові комп'ютерні технології, нові речовини та матеріали, нові технології в енергетиці і промисловості, дослідження зі збереження навколишнього середовища.

Для координації науково-технічного співробітництва Україна-НАТО в рамках Наукової програми НАТО та Програми з викликів сучасного суспільства створено спільну Робочу групу Україна-НАТО з питань науки та захисту довкілля, перше засідання якої було проведено в м. Брюссель, 18 жовтня 2000 р. Високу оцінку керівництва Наукового комітету НАТО отримала ініціатива України, яка першою серед країн-партнерів надавала державну підтримку українським науковцям, які одержали гранти НАТО. Ініціатива України з співфінансування є вагомим показником важливості, яку приділяє Україна науковому співробітництву в рамках Наукової програми НАТО. У 2001 р. було проведено друге засідання спільної Робочої групи Україна-НАТО з питань науки та захисту довкілля (м. Київ, 24 квітня 2001 р.), під час якої в Національному авіаційному університеті було проведено презентацію Наукової програми НАТО з метою поширення інформації про напрямки науково-технічного співробітництва Україна-НАТО серед української наукової спільноти. У 2002 р. було проведено третє засідання спільної Робочої групи Україна-НАТО з питань науки та захисту довкілля (м. Брюссель, 22 травня 2002 р.) на якому розглянуто стан та перспективи співпраці Україна-НАТО у науково-технічній галузі. Вперше в Україні 23-27 червня 2003 року було проведено засідання Наукового комітету НАТО. В рамках Наукового комітету НАТО проходило засідання Спільної Робочої групи з питань науки та захисту довкілля. Головним питанням порядку денного засідання стало визначення пріоритетних напрямів співробітництва України з НАТО у сфері науки і технологій. Українською стороною було запропоновано у якості найбільш перспективних для наукової співпраці такі сфери:

•  інформаційні технології;

•  клітинна біологія та біотехнології;

•  нові матеріали;

•  захист довкілля.

На засіданні Спільної робочої групи Україна-НАТО з питань науки та захисту довкілля (28 травня 2004 року, м. Брюссель) було обговорено стан та перспективи співпраці України з Альянсом у сфері науки і захисту довкілля, можливості трьохсторонньої співпраці Україна-НАТО-Український науково-технологічний центр, подальша реалізація проекту української академічної мережі "УНРЕН". Також, учасники засідання ознайомились з можливостями розвитку співпраці з Організацією НАТО з науково-технологічних розробок.

Особлива увага приділяється проекту "УНРЕН" - це українська мережа наукових та дослідницьких даних, що надає можливість створити інформаційну інфраструктуру в галузі досліджень і освіти. На сьогодні "УНРЕН" є фактично національною мережею для науки і освіти України, вона об'єднує більш 50 університетів і наукових установ в усіх регіонах України.

Проте співпраця України з НАТО не повинна і не може обмежуватись цими сферами. Українські науковці братимуть активну участь у спільних дослідженнях проблем боротьби з тероризмом, повенями, наслідками Чорнобильської катастрофи, а також у галузі захисту інтелектуальної власності. Україна орієнтується на збільшення кількості спільних науково-технічних семінарів та проектів, оскільки більш широке залучення українських науковців, у тому числі з вищих навчальних закладів, до реалізації наукових проектів під егідою НАТО, сприяє науково-технічній інтеграції України до європейських структур та використання досвіду України та країн НАТО задля досягнення спільної мети - зміцнення миру та безпеки.