СТРІХА МАКСИМ ВІТАЛІЙОВИЧ

Заступник Міністра освіти і науки України (лютий 2008 р.), відомий учений у галузі фізики напівпровідників та українського перекладознавства, доктор фізико-математичних наук, письменник, перекладач, громадський діяч.

Народився: 24.06.1961 року в Києві в родині науковців. Українець. Батько - Стріха Віталій Іларіонович (1931-1999), відомий учений-фізик, засновник і перший президент АН вищої школи України. Мати - Гула Надія Максимівна (н.1936), відомий учений-біохімік, член-кореспондент НАН України та АМН України.

Освіта: 1978-1983 навчався на радіофізичному факультеті Київського державного університету ім. Т. Шевченка. З 1983 р. працював в Інституті фізики напівпровідників ім. В. Є. Лашкарьова НАН України, нині - на посаді провідного наукового співробітника (за сумісництвом). У 1987 році закінчив аспірантуру Фізико-технічного інституту ім. А. Ф. Йоффе АН СРСР (м. Ленінград) та захистив кандидатську дисертацію за темою "Оже-рекомбінація та ударна іонізація через домішкові центри у напівпровідниках". У 1997 році закінчив докторантуру ІФН ім. В. Є. Лашкарьова НАН України за темою докторської дисертації "Оптичні та рекомбінаційні переходи в напівпровідниках з дефектами, деформаціями та неоднорідностями складу".

Трудова діяльність:

З вересня 1983 - інженер, молодший науковий працівник, науковий працівник, старший науковий працівник теоретичного відділу, докторант, з 1998 - старший науковий працівник Інституту фізики напівпровідників НАНУ.

1990-1994 - заступник голови комісії з питань культури та охорони історичного середовища, депутат Київської міської ради .

1993-1995 - радник Міністра культури України. 1997-2003 - координатор Київської філії Асоціації українських письменників.

1995-2008 рр. - завідувач лабораторією Українського центру культурних досліджень (за сумісництвом).

1999-2008 рр. - керівник наукових програм Інституту відкритої політики (на громадських засадах), член Громадської Ради МОН України

2006-2008 рр. - головний науковий співробітник Інституту енциклопедичних досліджень НАН України (за сумісництвом).

З 2008 р. - професор кафедри фізичної електроніки Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка (за сумісництвом). Читає курс "Фізика конденсованого середовища".

Наукові інтереси в галузі фізики напівпровідників - побудова послідовної теорії оптичних та рекомбінаційних переходів у реальних напівпровідниках, покращення властивостей матеріалів напівпровідникової електроніки. Створив теорію керованої трансформації фізичних властивостей напівпровідників з деформацією, теоретично пояснив явище стимульованої генерації в ТГц діапазоні в деформованих безщілинних сполуках кадмій-ртуть-телур, запропонував метод підвищення квантового виходу випромінювання у вузькощілинних напівпровідниках.

Автор понад 90 статей (у т.ч. 4 огляди, 46 статей входять до баз даних ISI, h-індекс згідно з базою Web of Science - 5), отримав 1 патент на винахід. Великий цикл робіт присвячено вивченню нових фізичних характеристик традиційних об'ємних вузькощілинних та безщілинних провідників. Автор понад 100 статей, присвячених постатям і явищам українського перекладу та монографій: "Данте й українська література: досвід рецепції на тлі "запізнілого націєтворення"" (2003) та "Український художній переклад: між літературою і націєтворенням" (2006). Розробник навчального курсу й автор посібника "Історія й сьогодення українського поетичного перекладу" (2002). Автор книги віршів "Сонети та октави" (1991), упорядник і перекладач книг "Здолавши півшляху життя земного: "Божественна Комедія" Данте та її українське відлуння" (2001), "Улюблені англійські вірші та навколо них" (2003), "Пісні Нового Світу" (2004), "Хотінь безсенсовних отрута" (2007). Перекладав українською мовою поетичні та прозові твори Данте, В. Вордсворта, А. Ч. Свінберна, Р. Л. Стівенсона, Ж. М. Ередіа, В. Вітмена, Е. Дікінсон, Р. Кіплінга, Д. Г. Лоуренса, Т. С. Еліота, В. Б. Єйтса, інших класичних та сучасних авторів. У галузі українського перекладознавства запропонував і обґрунтував концепцію націєтворчої функції українського художнього перекладу.

Дійсний член АН ВШ України, член Президії АН ВШ України (з 2005), член Українського фізичного товариства (з 1992; з 2004 - член Бюро Координаційної ради). Заступник голови Київського наукового товариства ім. Петра Могили (з 1990). Член Асоціації українських письменників (1997, а з 2009 - віце-президент АУП) та Національної Спілки письменників України (1994). Член редакційних колегій/редакційних рад журналів "Сенсорна електроніка і мікросистемні технології", "Українознавство", "Сучасність", "Всесвіт", "Київська Русь".

Лауреат Академічної Нагороди Ярослава Мудрого АН ВШ України (2007). Нагороджений Почесною Грамотою МОН (2007). Відзнака "За наукові досягнення" Президії НАН України (2008). Лауреат премії журналу "Сучасність" (2005) та премії імені Миколи Лукаша журналу "Всесвіт" (2008).

Одружений. Дружина Старченко Наталія Петрівна (н. 1961) - кандидат історичних наук, науковець Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України. Дочка Стріха Ярослава Максимівна (н. 1988) - студент-філолог.