Заступник міністра Тарас Фініков: Забезпечення якості вітчизняної вищої освіти є пріоритетним у роботі міністерства

 Інтерв'ю журналу "Бути лідером", жовтень 2009 року

Тарасе Володимировичу, попри офіційні заяви міністерства про успішний початок навчального року, в суспільстві викликає певне пожвавлення поява 3% новоспечених першокурсників із представників соціально захищених категорій. Причому цьогоріч скасовані пільги на рівні міністерства освіти. Складається враження, що наявність пільговиків у нашій країні є якимось "дамокловим мечем". Чи дійсно ця проблема сягає таких масштабів?

Всупереч офіційним заявам у пресі стосовно проблем під час вступної кампанії, їх насправді було досить мало. Слід зауважити, що по Міністерству освіти через ті навчальні заклади, які знаходяться в нашому віданні, до вищої школи в цьому році прийшло понад 270 тисяч студентів. Із них лише приблизно 12 тисяч є особами, що відносяться до категорій, які мають право на пільговий вступ. А це складає близько 4,5%. Причому 1% - ті, хто потрапив до їх числа у відповідності до Закону про підвищення престижності шахтарської праці. Тобто, до прийняття в цьому році відповідного закону пільговиків було 3%, тепер - близько 4,5%.

Слід зауважити, що всі ці пільги передбачені законами, прийнятими ВР України. Тобто серед них немає таких, які носять характер введених чиїмось відомчим рішенням - чи то нашого, чи будь-якого іншого міністерства. Певна річ, ми, як орган виконавчої влади, повинні виконувати в повному обсязі існуючі в нашій країні закони.

Отож, неважко зрозуміти, що 4,5% не є тим фактором, який здатен дезорганізувати діяльність самої системи. Є радше проблема зі складними умовами роботи в цій системі 20-30 навчальних закладів, де сконцентрувалася основна маса цих 12 тисяч пільговиків. Тому міністерство, розуміючи непросту ситуацію, вже з серпня розпочало роботу зі створення нових умов прийому на 2010 рік, де передбачатиметься механізм, який дозволить спокійно вирішити це завдання й зняти напруження навколо ситуації, що мала місце в цьому році.

У чому ж успішність цьогорічної вступної кампанії?

Успішність нинішньої вступної кампанії пов'язана з трьома прикметними особливостями. По-перше, вона була, як ніколи, надзвичайно прозорою. Кожен із тих, хто вступав до внз, мав можливість за допомогою інформаційно-пошукової системи "Конкурс" відслідковувати потрапляння до внз власних документів, потрапляння себе до рейтингового списку та своє пересування в рамках цього рейтингового списку. Перебуваючи вдома й маючи змогу зробити це хоч декілька разів на добу, людина таким чином здійснювала моніторинг свого процесу вступу. Причому вона змогла це зробити в необмеженій кількості закладів, куди намагалася потрапити. Адже було чимало тих, що подавали документи в десятки внз.

Другою позитивною особливістю цієї вступної кампанії була наявність колосальної свободи вибору вступників, які могли обрати десятки закладів і стільки ж спеціальностей для одночасного подання документів. Таким чином, людина, що мала добрі результати, могла врешті-решт бути зарахованою в кілька внз і з тих, які дали їй рекомендацію для зарахування, вже сама обрати, в який заклад вона може йти. Тобто не заклади вибирали студента, а студент обирав заклад.

Нарешті третім якісним здобутком стало те, що особи, які мали високі результати за ЗНО, вступили до найкращих закладів країни, незважаючи на те, яку школу закінчили. Маємо безліч прикладів, коли випускники сільських шкіл чи шкіл з невеликих районних центрів потрапили до найбільш престижних закладів на найкращі й найпопулярніші спеціальності.

Одне з ваших досліджень стосувалося академічних свобод, як необхідної умови реформи вищої освіти. Нещодавно міністр освіти І.О.Вакарчук запропонував "принцип вільної траєкторії студента". Відомо, що міністерство працює над запровадженням деяких реформ. Чого в першу чергу будуть торкатися зміни?

Принцип "вільної траєкторії" вибору навчальних дисциплін є правилом, за яким світова університетська система працює вже більше сотні років. Тому пропозиція нашого міністра в даному випадку означає перенесення до вітчизняної академічної практики того, що є стандартним і давно визнаним у світовій академічній практиці. Фактично ми почали з того, щоб застосувати принцип вибору до частини дисциплін гуманітарного й соціально-економічного циклу. Думаю, з часом зможемо йти далі, пропонуючи більше свободи вибору дисциплін професійного циклу.

Щодо реформ, то йдеться радше про зміни й трансформації, серед яких хотіли б, по-перше, серйозно сконцентрувати увагу внз і міністерства на проблемі якості навчання. Необхідно налагодити систему постійного моніторингу процесу забезпечення якості, систематизувати роботу, яка б дозволила нам оперативно впливати на цей процес, регулярно тримаючи його під постійним контролем.

Міністерство працює над тим, аби трансформувати й певним чином спростити систему ліцензування й акредитації, що дозволило б вищим навчальним закладам полегшити проходження цих регулярних і достатньо трудомістких процедур.

Маємо на меті зробити все можливе, аби прискорити процес вбудовування української вищої школи в європейський і світовий освітній простір. Для цього плануємо впродовж поточного року завершити підготовку, щоб кожен випускник українського внз отримав додаток до диплома європейського зразка вже в наступному році. Запровадити систему трансферу кредитів, яка дозволяє взаємно визнавати періоди навчання й окремі навчальні результати кожного студента в європейському просторі вищої освіти. Тобто, людина, яка провчилася, скажімо, в Україні один семестр, може легко перезарахувати досягнення цього семестру в Німеччині, а, провчившись у Німеччині, вона їх перезарахує, приміром, в Іспанії.

Хочемо здійснити ряд рішучих кроків зі вдосконалення системи магістерської підготовки, посилити в ній наукову компоненту. Маємо намір нарешті досягти того, щоби магістратура стала більш фундаментальною, більшою за обсягом і насправді виконувала функції підготовки фахівців, які здатні серйозно займатися науковими дослідженнями на рівні, якого вимагає сьогоднішня наука.

Отже запровадження стандартів Болонського процесу є одним із пріоритетів реформування вищої освіти є. У чому ж полягає мета створення Національної агенції із забезпечення якості освіти?

Я вже говорив про те, що міністерство бачить свій визначальний пріоритет у тому, щоб якомога активніше організувати роботу з забезпечення якості вітчизняної вищої освіти. Для цього можливе використання чималої кількості засобів і різних інструментів. Зокрема одним із них може виступити Національна агенція з забезпечення якості освіти. Як і коли це буде конкретно впроваджуватися, залежатиме від того, яку визначальну концепцію ми покладемо в основу забезпечення якості освіти. У цій концепції, зрозуміло, своє місце знайде й Національна агенція. Маємо намір користуватися в цьому рекомендаціями з забезпечення якості освіти, розробленими й упровадженими в країнах Європейського Союзу ще з 2004-2005 р. Тобто, маємо спільну платформу, на якій разом із країнами Європи можемо забезпечити якість нашої освіти.

Не секрет, що сьогодні в Україні чимало внз є просто установами з видачі (чи продажу) дипломів. Чим керується міністерство, позбавляючи деякі виші права на існування?

Варто зазначити, що в кожній країні світу існує певна кількість закладів, які займаються видачею й продажем дипломів. На цьогорічній липневій Всесвітній конференції з вищої освіти в Парижі одним із предметів серйозної дискусії було обговорення того, як боротися у світовому й регіональному масштабах із так званими "degree end diploma mill" - "ступеневими млинами". Так що це проблема всесвітня й має місце навіть у найрозвиненіших країнах.

Яка ж стратегія боротьби з цим явищем у світі? У першу чергу, слід вести постійний моніторинг діяльності навчальних закладів і в рамках цього моніторингу ідентифікувати ті, що підпадають під ознаки отаких "млинів із вироблення дипломів". Завдяки власній національній системі, ми організовуємо перевірки ліцензійних і акредитаційних умов існування певних закладів, діяльність яких потрапляє в поле зору. У рамках цих перевірок стає зрозумілим, чи дійсно ця установа є такою. На підставі рішення Державної акредитаційної комісії такий заклад позбавляється акредитації чи ліцензії. Останнім часом щороку втрачають своє право на діяльність приблизно 20-30 навчальних закладів. Такою є боротьба з подібного роду явищем у вітчизняній системі вищої освіти.

Як же студенти подібних вишів? Можливо, вони мають певні преференції як постраждалі?

Їм фантастично пощастило. Вони з так званих "контор", які нічому не навчають, отримують шанс перейти до нормальних внз, оскільки рішенням акредитаційної комісії передбачене влаштування студентів тих закладів, які позбавлені ліцензій чи акредитацій, до інших навчальних закладів, причому за тим же навчальним профілем і часто зі збереженням тих же умов навчання, мається на увазі, розмір оплати за контрактом і таке інше. Таким чином, студент із якоїсь "псевдо контори" потрапляє в більш-менш нормальний, а іноді й дуже хороший заклад. Отже, закриття подібних вишів є щасливою нагодою для тих, хто до них мав нещастя потрапити.

Тарасе Володимировичу, одна з дисциплін, яку ви викладаєте, має назву "лідерство в освітній установі", тож, певне, добре знаєтеся на цій категорії. Що для вас означає "бути лідером"?

На мою думку, щоб стати лідером в освітній установі, необхідно бути спроможним передбачати шляхи розвитку системи в цілому й таким чином передбачати можливі напрямки розвитку цієї установи щонайменше на 10-15 років наперед. Тобто, лідерство - це, в першу чергу, здатність бачити перспективу конкретної установи й співвідносити цю перспективу з реаліями навколишнього життя як у нашій країні, так і за її межами.

По-друге, лідерство означає для мене можливість і здатність сформувати колектив, спроможний виконати завдання, визначене для нього лідером. Будь-який лідер, не створивши певної сильної команди й здорового колективу, потерпить фіаско, оскільки йому не буде з ким реалізувати задумане.

По-третє, це можливість вибудувати таку систему стосунків, яка дозволить залучити до вирішення завдань, поставлених перед колективом, якомога ширше коло державних органів управління, громадських і міжнародних організацій. Тобто лідер має бути майстром ефективної комунікації. Він повинен уміти швидко й досконало будувати перспективні комунікаційні зв'язки в різних напрямках.

Певна річ, є ще багато складових цього поняття.